Головна | Реєстрація | Вхід | RSSЧетвер, 21.09.2017, 09:36

Сайт школи села Рингач

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 92
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Для вчителів

 
 
ПСИХОЛОГ РАДИТЬ

Методичні рекомендації

щодо організації в закладі освіти

психологічного та соціально-педагогічного супроводу дітей,

які пережили втрату батьків внаслідок військових дій

 

Внаслідок складної соціально-політичної ситуації в країні серед дітей, підлітків, учнівської молоді та інших учасників навчально-виховного процесу розповсюджуються такі психологічні проблеми, як гострі емоційні розлади, реактивні стани, переживання втрати близьких, дезорієнтація та панічні напади.

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України «Про надання психологічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу» від 11.03.14 № 1/9-135 та беручи до увагу актуальність здійснення цільового психологічного та соціально-педагогічного супроводу дітей, які пережили втрату батьків внаслідок військових дій, з метою створення ефективної системи надання психологічної допомоги та підтримки дітям, підліткам та учнівській молоді батьки яких загинули в ході військових дій, рекомендуємо:

- на базі навчальних закладів усіх типів і форм власності організувати роботу пунктів надання індивідуальної та групової соціально-педагогічної і психологічної допомоги усім учасникам подій, постраждалим та переселеним з питань профілактики наслідків стресів і дистресів, гострих емоційних станів, переживання горя і втрат, деструктивної та суїцидальної поведінки; поінформувати про це громадськість;

- внести корективи у річні плани роботи  практичних психологів, соціальних педагогів) закладів (установ) освіти усіх типів та форм власності, включивши за всіма функціональними напрямами роботи заходи, спрямовані на забезпечення ефективного психолого-педагогічного супроводу учасників навчально-виховного процесу, які пережили втрату, заходяться у кризовій або посткризовій ситуації тощо;

- керівникам установ та закладів освіти, керівникам психологічних служб районів/міст спільно з установами та організаціями, які є суб’єктами освітньо-профілактичної діяльності та/або працюють у сфері практичної психології, соціальної педагогіки та соціальної роботи скоординувати співпрацю щодо надання психологічної допомоги учасникам навчально-виховного процес тих навчальних закладів, де відсутні посади практичних психологів та соціальних педагогів;

- районним, міським центрам психологічної служби, психолого-медико-педагогічним консультаціям організувати для тих, хто безпосередньо працює з дітьми, які пережили втрату батьків внаслідок військових дій, постраждалими та вимушено переселеними, психологічну і професійну супервізію, провести навчальні семінари, забезпечити методичними матеріалами та дотримуватись Етичного кодексу психолога.

Здійснюючи соціально-педагогічний та психологічний супровід сімей які опинилися у складних життєвих обставинах, з метою попередження та недопущення своїми діями чи бездіяльністю вторинної травматизації учасників навчально-виховного процесу, спеціалісти психологічної служби зобов’язані суворо дотримуватися Етичного кодексу психолога та вимог щодо застосування методик і діагностичного інструментарію (згідно «Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 20.04.2001 р. № 330).

У разі потреби слід перенаправляти дітей, батьків і педагогів до інших спеціалістів або залучати до надання психологічної допомоги висококваліфікованих фахівців (психотерапевта, невролога, консультантів ПМПК тощо) чи закладів та установ (охорони здоров’я, підрозділів служби з надзвичайних ситуацій, соціальних служб тощо); залучати до цієї роботи представників громадських організацій, зокрема Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-України» (телефон Національної дитячої «гарячої лінії» 0 800 500 225).

Працівникам психологічної служби у питаннях превентивних заходів необхідно знайти нові підходи до взаємодії з учнями та їхніми батьками. У цьому можуть допомогти ігрові та арт-терапевтичні методики, тематичні малюнки, різні профілактичні програми навчання учнів новим формам поведінки, виховання стресостійкості особистості, здатної самостійно, ефективно і відповідально будувати своє життя.

 

Профілактичні програми, призначені для проведення групових занять з учнями та їх батьками, можуть включати заняття:

  • з розвитку комунікативних навичок як в учнів, так і в батьків;
  • з профілактики асоціальної поведінки з основами правових знань;
  • заняття, спрямовані на допомогу в досягненні позитивних життєвих цілей тощо.

В інформаційних куточках психологічних служб закладів освіти різного типу, Центрів (кабінетів) психологічної служби, методистів з психологічної служби районних/міських методкабінетів необхідно розміщувати пам’ятки для учасників навчально-виховного процесу, що містять зокрема:

- контактні телефони установ та організацій, куди діти, батьки, педагогічні працівники можуть звернутися по допомогу чи для отримання консультації з питань захисту прав дитини та/чи надання соціальної, психологічної, медичної, юридичної допомоги;

- інформацію про мережу позашкільних навчальних закладів, творчих центрів, дитячих і молодіжних громадських організацій, що забезпечують розвиток здібностей дитини та позанавчальну зайнятість дітей;

- рекомендації щодо стратегій поведінки у ситуаціях ризику, шляхів подолання страху, самодопомоги в стані емоційної нестабільності тощо.

Основні напрями та завдання роботи практичних психологів закладів та установ освіти усіх типів з дітьми, які пережили втрату батьків внаслідок військових дій:

  • своєчасне виявлення дітей, які потребують цільового психологічного супроводу;
  • -    надання екстреної (в перші кілька днів при появі гострої симптоматики, що відбувається у результаті додаткових стресів), короткострокової (надається протягом перших тижнів, місяців після психотравми) та пролонгованої (здійснюється протягом декількох років після психотравми) допомоги. Варто враховувати, що ці види допомоги нерідко надаються паралельно. Так, екстрена допомога починається відразу після психотравми, на кризовому етапі, але триває також на етапі стабілізації. Короткострокова допомога починається на етапі стабілізації і триває на етапі відновлення. Пролонгована допомога починається на етапі відновлення і продовжується на етапі інтеграції. Вона триває протягом двох років і більше;

    -        проведення індивідуальної та групової просвітницької та профілактичної роботи як з дітьми, так і з батьками та педагогічними працівниками, впровадження факультативних та спецкурсів, профілактичних програм, спрямованих на виховання стресостійкості особистості, зниження навантаження деструктивного впливу травмуючої ситуації, формування вмінь пережити втрату, критичного мислення у дітей та дорослих тощо;

    -        забезпечення психолого-педагогічної реабілітації дітей та підлітків, які пережили важку психічну травму, в т.ч. із залученням чи переадресацією дітей до відповідних фахівців;

    -        здійснення психолого-педагогічної корекційної роботи із сім’єю (родиною) дитини в цілому (в разі, якщо дитина проживає з одним із батьків чи з родичами, які нею опікуються);

    -        залучення батьків, опікунів/піклувальників до роботи над власними психологічними проблемами і труднощами. Особливу увагу слід звернути на те, що унаслідок травми порушуються нормальні дитячо-батьківські та родинні зв’язки, виникають симбіотичні або вимушено дистантні відносини між дитиною і батьками, родичами. При появі в дитини порушень поведінки батьки чи опікуни/піклувальники відчувають свою некомпетентність і безпорадність і мимоволі сприяють закріпленню негативних поведінкових стереотипів;

    -        попередження та профілактика психологічних наслідків для здоров’я дитини перебування в травмуючих ситуаціях (травматичного стресу, посттравматичних стресових розладів, суїцидальних проявів поведінки тощо), в т.ч. шляхом навчання дітей стратегіям оволодіння собою у ситуації кризи, відновлення та посилення ідентичності, формування індивідуального стилю подолання впливів екстремальних ситуацій тощо;

    -        попередження та профілактика дезадаптації як однієї з патологічних реакцій в умовах хронічного стресу;

    -        надання консультацій та рекомендацій класним керівникам з оптимізації їхньої діяльності з дітьми, які зазнали втрату батьків та їх сім’ями;

    -        організація професійної супервізії для педагогічних працівників, що безпосередньо працюють з дітьми, які зазнали втрату батьків внаслідок військових дій, постраждалими та вимушено переселеними; методичної 
  • підтримки у вигляді буклетів, методичних розробок, проведення навчальних семінарів і семінарів з обміну досвідом тощо.

    Особливим методом психологічної допомоги при кризі є кризова інтервенція. Кризова інтервенція – це робота, спрямована на вираження сильних емоцій і інтенсивних почуттів, актуалізованих конкретною проблемою (ситуацією). Допомога при кризі сконцентрована на проблемі, а не на людині. Цим кризова інтервенція відрізняється від консультування або тривалої психотерапії. Кризові інтервенції вимагають швидкого здійснення терапевтичних цілей щодо негайної реорганізації всіх функцій і контактів у зв’язку з їх втратою.

    Ефективною формою організації діяльності навчального закладу щодо надання допомоги дітям, які пережили втрату батьків внаслідок військових дій, є проведення психолого-педагогічного консиліуму. Ця форма роботи стосується як дітей, які прибули до навчальних закладів із зони АТО, так і дітей, які навчалися в даному закладі та в яких виникли проблеми у зв’язку із сучасною соціально-політичною ситуацією. Психолого-педагогічний консиліум дозволяє об’єднати зусилля педагогів, працівників психологічної служби та інших суб’єктів навчально-виховного процесу, які зацікавлені в успішному навчанні і повноцінному розвитку дітей і підлітків, намітити цілісну програму індивідуального супроводу та адекватно розподілити обов’язки і відповідальність за її реалізацію. Акцентуємо увагу, що будь-які відомості про учня та його сім’ю надаються та обговорюються учасниками тільки за тими параметрами, показниками та характеристиками, в яких наявна важлива для роботи консиліуму та супроводження інформація.

    Рішеннями консиліуму є рекомендації з розробки комплексної програми супроводження, що узгоджуються з усіма учасниками і є обов’язковими для всіх спеціалістів, котрі ведуть навчальну, виховну, корекційну та розвивальну роботу з учнями. Рекомендації мають бути занесені в індивідуальну картку дитини, яку оформляє працівник психологічної служби з перших днів перебування дитини в навчальному закладі.

    Основні напрями та завдання соціально-педагогічної роботи з учнями із вразливих сімей або сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах, дітьми із сімей, в яких загинули їхні члени внаслідок військових дій є: 

  • своєчасне виявлення дітей вище зазначеної категорії та дітей чи сімей, які потребують цільового соціально-педагогічного супроводу з питань захисту прав дитини та її законних інтересів, забезпечення життєво важливих потреб дитини; відвідання дитини вдома/за місцем проживання і вивчення умов її життя, виховання і розвитку;
  •      -  створення сприятливого соціально-психологічного клімату, атмосфери уваги, співчуття і співпраці в класних колективах зокрема й у навчальних закладах в цілому;

         -   формування в учасників навчально-виховного процесу навичок безпечної поведінки у ситуаціях ризику;

  • -        виявлення та активізація особистісних ресурсів дитини чи підлітка, сприяння формуванню більш гнучких соціально-адаптивних форм поведінки;

    проведення індивідуальної та групової просвітницької та профілактичної роботи як з дітьми, так і з батьками та педагогічними працівниками, впровадження факультативних та спецкурсів, профілактичних програм, спрямованих на протидію булінгу (цькуванню, переслідуванню тих, хто має відмінності від домінантної групи, в тому числі й у зв’язку із розбіжністю в поглядах та переконаннях), попередження та профілактику жорстокого поводження й насильства в освітньому середовищі (навчальних закладах, сім’ї, соціумі); формування вмінь пережити втрату, моделей безпечної поведінки в ситуації ризику формування й розвиток важливих життєвих компетенцій, критичного мислення у дітей та дорослих; тощо;

  • сприяння адаптації дітей в нових умовах.
  •  

     

     

     

     

     

  • -  

 

 

Рекомендації вчителям щодо підтримки дисципліни в класі
 
  Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителями і дітьми. 
 
   Необхідно враховувати, що дисципліну в класі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку умов і традицій даної школи.
 
 При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:
 
 *  Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність. 
 
 *  Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.
 
   * Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.
 
    * Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.
 
   * Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.
 
    *Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.
 
    *Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.
 
    * Будьте привітними. 
 
   *Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.
 
   * Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.
 
   * Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.
 
   * Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.
 
   * Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях  гуртка, позакласних заходах, спільних походах. 
 
    * Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.
 
 
 
Використання різних форм проведення класних годин у системі роботи класного керівника

  Віки та епохи люди ламали голови над таємницями становлення особистості. Сьогодні головною метою школи є формування і розвиток високоінтелектуальної, свідомої особистості з громадською позицією, готової до конкурентного вибору свого місця в житті. Пріоритетним у вихованні є всебічний та гармонійний розвиток особистості, яка здатна до саморозвитку, самовиховання і самореалізації, у своїй діяльності керується загальнолюдськими цінностями і глибоко розуміє традиції свого народу. Виховання – це творчість, це найвища коштовність, про яку класний керівник повинен постійно дбати. А його праця – стежина, по якій людина піднімається до вершин морального благородства.
Складний процес виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей дітей. Найбільш поширена форма проведення класних годин – бесіда. Це планомірна розмова всіх учасників заходу – і учнів, і вчителя – з метою висловлювання думок по даній темі. Переважно думки співпадають, доповнюють, аргументують, виділяють якісь елементи і, навпаки, систематизують і узагальнюють все сказане. Часто проводять кілька класних годин-бесід під загальною назвою. Це вже цикл бесід. Як правило, теми для бесід підбираються знайомі для учнів, з метою поглиблення їх знань, розвиток уміння висловити свою думку чи доповнити сказане товаришами. Прикладами тем для бесід можуть бути, наприклад, «Режим дня», «Правила поведінки», «Мій друг», «Ними гордиться країна» і т.д. Для циклу бесід підбираються більш поширені теми: «Моя рідна Україна», «З історії держави», «Людина з легенди»… Видами бесід можна вважати круглий стіл (теми «Взаємовідносини з батьками/друзями», «Дорослі і діти»), відверту розмову («Як би ти жив, якби міг жити як хочеться», «Якби я був директором школи», «Культура сімейного життя»), годину духовності («Людина і Всесвіт», «Міфи і сучасність», «Божа наука»,) філософський стіл («Щастя», «Зміст життя», «Видатні філософи минулого»), годину спілкування («Бути на Землі Людиною», «Розкажи мені про себе»)… Кожна особистість має свою власну думку чи свій погляд на багато різноманітних речей. Коли учні не погоджуються з висловлюваннями, можуть сперечатися і переконувати, класна година матиме форму диспуту чи дискусії. Темами для диспутів можна обрати «Мій вчорашній день: корисний чи ні?», «Друг – це друге я?», «Музика/театр/кіно у моєму житті», «Навчання – чия це особиста справа?»; дискусій – «Школа – мій дім?», «Ким бути – яким бути?», «Закон товариства». До даної групи класних годин можна віднести практичні заняття («Про смак і моду», «По одягу зустрічають»), рольові ігри («В магазині», «Родина і сім’я»), ігри-тренінги з культури спілкування, години розв’язування проблемних ситуацій, які склалися у класному колективі («Домашнє завдання, чому воно не виконується?», «Шкідливі звички», «Відвідування школи»). Не всі класні години повинні мати серйозний характер, вирішувати повсякденні важливі проблеми. Іноді варто дати учням можливість пошуку цікавої, розважальної інформації для допитливих. В такому разі класна година матиме форму гри, конкурсу чи вікторини. Наприклад, екскурсія-експедиція «Легенди/пісні мого краю», заочна подорож «По континентах», аукціон народної мудрості (загадки, прислів’я), конкурс «Що ти знаєш про Україну?», гра «Що? Де? Коли?», «Мандрівка професіями», «Словничок ввічливих слів», «Давайте говорити компліменти», ділова гра по вирішенню серйозних проблем і обговоренню цікавинок «У моїй країні…», єралаш «Гумористичні ситуації»… Учням подобаються класні години-монологи, які мають пізнавальний характер, проводяться і готуються ними самими. Це лекція «Сучасна музика», «Етика – наука про мораль», усний журнал «Сторінками улюблених газет/журналів», урок пам’яті (розповідь про подію чи людину), жива газета «У світі тварин/рослин», уроки гарної поведінки «Що таке ввічливість/чемність/чесність…», огляд преси, репортаж «Чим живе сьогодні світ/країна», прес-конференція «Сторінками твоїх підручників».
  Готуючи класні години, потрібно дозволити учням запропонувати теми, які їх цікавлять, і форму їх проведення. Щоб класна година допомогла отримати ефективний результат, могла стати цілісним доповненням у системі виховання класного колективу, доцільно проводити попередні анкетування і тестування на різноманітні теми. Часто учням важко висловити вголос своє бачення даної проблеми, тоді варто провести письмову сповідь («Внутрішнє бачення свого я», «Чому я такий?»), націлюючи на дачу відповідей на конкретні запитання. Які б форми не використовувалися при проведенні класних годин, класний керівник повинен формувати дружні взаємовідносини у класному колективі, прищеплювати учням навики планування спільної роботи, виховувати в учнів позитивні риси характеру, сприяти розвитку мовленнєвої дітей, уміння спілкуватися, висловлювати свою думку, розвивати інтерес до активізації пізнавальної діяльності, формувати організаторські уміння і навички. Словник Бесіда – етична – про норми поведінки людей в суспільстві, естетична – про красу навколишніх явищ, людських стосунків і вчинків, політична – про життя держави, пізнавальна – про космос, природу. Вікторина – вид гри, що полягає у відповідях на усні чи письмові запитання з різних галузей знань; завдання в основному відрізняються правилами, що визначають черговість ходу, тип і складність питання, порядок визначення переможців, а також винагороду за правильну відповідь. Гра – відтворення певних елементів предметного і соціального змісту діяльності, моделювання деяких умов і системи відносин, які є характерними для неї. Класифікація ігрових форм: дидактичні ігри (академічні, навчаючі, освітні, виховні, педагогічні), імітаційні (імітація, машинні імітації), проблемні (евристичні), ситуаційні (маніпулятивні, формуючі), рольові (організаційні, функціональні), ділові (управлінські, операційні).     Дискусія – дослідження, колективне обговорення спільного питання, обмін думками, ідеями. Мета – виявити відмінності в розумінні питання і в товариській суперечці встановити істину, прийти до спільної точки зору. Диспут – метод формування суджень, оцінок, переконань, що ґрунтуються на закономірності: знання, одержані в ході зіткнень думок, різних точок зору, завжди відрізняються високою мірою узагальнення, стійкості, гнучкості. Ділова гра – дозволяє учасникам стати причетними до певної ситуації, навчитися елементам операційної діяльності, даючи можливість розвитку уяви, творчої ініціативи, виробленню стратегії поведінки, рішучості, прийняттю неординарних рішень в умовах невизначеності. Гра передбачає подачу матеріалу в динамічному розвитку, конкретна ситуація розглядається у всій різноманітності зв’язків з іншими сферами професійних знань. Єралаш — коротка усна оповідь гумористичного чи сатиричного ґатунку з дотепним фіналом. Жива газета — читання з імпровізованої сцени літературних творів: поезії, новел, гуморесок, фейлетонів, статей на актуальні теми Заочна подорож — уявне переміщення якоюсь певною територією з ціллю її вивчення, а також із загальноосвітньою, пізнавальною, спортивною цілями. Конкурс — змагання, яке дає змогу виявити найгідніших із його учасників або найкраще з того, що надіслане на огляд , згідно з правилами, визначеними перед початком проведення процесу. Круглий стіл — форма публічного обговорення чи висвітлення якихось питань, коли учасники висловлюються у визначеному порядку; обговорення проблем з рівними правами учасників. Лекція – розгорнутий і організований в доступній формі системний виклад тієї чи іншої проблеми соціально-політичного, морального, ідейно-естетичного змісту. Логічним центром лекції є якесь узагальнення, а конкретні факти служать ілюстрацією. Міні-лекція – усний виклад матеріалу за короткий проміжок часу і характеризується значною ємністю, складністю логічних побудов, образів, доказів і узагальнень. Практичні заняття — форма навчального заняття, при якій вчитель організує детальний розгляд учнями окремих теоретичних положень та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань; це тривалий експеримент, який учні виконують в процесі здобування, закріплення і контролю знань, вони проводять після вивчення якоїсь підтеми, теми або розділу.
 Прес-конференція – захід, що проводиться у випадках, коли є значуща новина, і окрема відома особа, безпосередньо пов'язана з цією новиною, бажає дати свої коментарі з цієї новини, які були б цікаві і важливі для громадськості. Зазвичай під час прес-конференції її учасники відповідають на запитання «журналістів», прямо або побічно пов'язані з темою прес-конференції. Репортаж— повідомлення про важливі події суспільного життя, а також мистецької та літературної дійсності. Репортаж має різні форми: розповідь, діалог, інтерв'ю.
 Розв’язок проблемних ситуацій – метод навчання і виховання, який дає змогу наблизитися до практичної діяльності. Він передбачає опанування знаннями та практичними навичками шляхом самостійного розв’язання проблеми, розвиток абстрактного і творчого мислення під час ознайомлення з реальними прикладами і в ході конкретної діяльності. Розповідь – виступ, вибір теми якого визначається актуальністю. Ефективність досягається тоді, коли є впевненість в тому, що розповідь викличе моральну довіру, готовність співпереживати, позитивну відповідну реакцію.
 Рольова гра – форма виховної діяльності, яка створює ситуацію максимального наближення до реальної дійсності. Вона формує уміння і навички виконувати ті чи інші дії у певних життєвих ситуаціях, оцінювати їх, дійти власного рішення щодо розв’язання проблеми.
Тренінг – запланований навчальний процес, призначений сформувати чи поновити навички та знання, сформувати чи перевірити ставлення учасників до певних ідей з метою її зміни чи оновлення. Головним чином вони бувають короткостроковими та інтенсивними, що дозволяє за короткий час вирішити складний комплекс проблем.
Усний журнал – пізнавальне дійство у формі коротких виступів на обрані теми. Ця форма роботи дає можливість кожному члену колективу висловити власну думку, поділитися набутими знаннями, дозволяє через живу образну ситуацію ознайомити присутніх зі змістом тих чи інших подій.
 Філософський стіл – колективна інтелектуальна робота пошуку соціального значення і особистісного смислу явищ життя. Призначення даного групового дійства полягає в розвитку уміння дивитися на дійсність з позицій
 
загально існуючого погляду на навколишній світ, реалізації основної функції людини – мислити.


 

 

Основні прийоми педагогічної технології створення ситуації успіху

 

 

  Шляхи створення ситуації успіху різні, вони залежать від груп школярів, з якими працює вчитель. Допоможуть вести роботу у цьому напрямку, наблизити успіх до кожної дитини наступні прийоми:

-          «Невтручання» - максимальне надання самостійності у вирішенні проблеми.

-          «Холодний душ» - учителю не слід поспішати з підвищенням оцінок, він не тільки не «поливає бальзамом » зачеплене самолюбство, але й трохи «підсипає солі» (за А.С.Макаренком).

-          «Анонсування» - спершу треба обговорити з учнем, що йому треба зробити, провести мовби репетицію майбутньої події. «Невпевненим» така попередня підготовка створить психологічну установку на можливий успіх, дасть упевненість в своїх власних силах.

-          «Гидке каченя» - прийом для «зневірених» учнів. Важливо вчасно помітити їх позитивні якості, створити всі можливі умови для тих, кому так необхідно, щоб хтось повірив у них, допоміг удосконалитися.

-          «Сходинки до успіху» - крок за кроком підніматися разом з учнями сходинками знань.

-          «Емоційне блокування» - це обмеження розгортання образи, розчарування, втрати віри у власні сили. Треба допомогти учневі пересилити свою невдачу, знайти її причину, переорієнтувати його з песимістичної оцінки подій на оптимістичну.

-          «Стабілізація» - створення умов для того, щоб загальна позитивна реакція класу на діяльність учня не стала одноразовою, а, по можливості, часто повторювалася.

-          «Даю шанс» - спеціально підготовлена педагогом ситуація, за якої дитина дістає можливість неочікувано для самої себе розкрити власні можливості, здібності.     

-          «Сповідь» - щире звернення до найкращих дитячих почуттів, розкриття перед учнем стану своєї душі. Однак цей прийом може дати очікуваний результат лиш в разі правильного прогнозування вчителем відповідної реакції учня.

-          «Стеж за нами» - використовується для дітей з інтелектуальною занехаяністю, з лінощами думки. Сенс його полягає в тому, щоб дати можливість учню відчути радість визнання в собі інтелектуальних сил.

-          «Емоційний сплеск» - це спроба дати емоційний заряд упевненості в тяжку для учня хвилину, нагадавши йому про його великі інтелектуальні можливості, звільнити від психологічної затисненості енергію, думку, знання.

-          «Обмін ролями» - дає учням можливість проявити себе, наприклад, у ролі вчителя, показує дітям,  що вони здатні робити набагато більше, ніж від них очікують.

-

Форма входу
Хмаринка тегів
Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архів записів
Посилання

Copyright MyCorp © 2017